1. Словник української мови у 20 томах

стінний

СТІННИ́Й, а́, е́.

1. Прикм. до стіна́ 1–3.

Стінна кладка.

2. Признач., пристосований для вивішування або розміщення на стіні.

Стінний годинник цокав десь в кімнаті (І. Нечуй-Левицький);

Сама неписьменна, мати відчувала на собі, як-то важко будувати життя сім'ї, уміючи ледве по складах вичитати назву дня на стінному календарі (Іван Ле);

В далекому кутку ліворуч блимав стінний ліхтар (С. Тудор);

// Зроблений, влаштований у стіні.

Стінна ніша.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стінний — стінни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. стінний — СТІННИЙ – СТІНОВИЙ Стінний. Який стосується стіни; призначений для вивішування на стіні; настінний тощо: стінна кладка, стінний виступ, стінний годинник, стінний календар, стінна газета, стінна шафа, стінний розпис. Стіновий. Літературне слововживання
  3. стінний — -а, -е. 1》 Прикм. до стіна 1-3). Стінна кладка. 2》 Признач., пристосований для вивішування або розміщення на стіні. || Зроблений, влаштований у стіні. Стінна ніша. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. стінний — Стінни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. стінний — СТІННИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до стіна́ 1-3. Стінна кладка. 2. Признач., пристосований для вивішування або розміщення на стіні. Стінний годинник цокав десь в кімнаті (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах