стінка

СТІ́НКА, и, ж.

1. Те саме, що стіна́.

Лобом стінки не проб'єш (прислів'я);

Дарка .. білила стінку близько вікна (Леся Українка);

Ліворуч .. мали бути гаражі. Це Сахно добре знала з генерального плану маєтку, що висів на стінці в кабінеті доктора Гальванеску (Ю. Смолич);

Атмосфера Землі ставить електричну стінку на шляху довгих радіохвиль, що надходять від Сонця (з наук.-попул. літ.);

Перед самою перервою було призначено штрафний удар у бік воріт господарів поля. Кияни вишикували стінку захисників (з наук.-попул. літ.).

2. Бічна сторона якого-небудь вмістища, порожнистого предмета.

В мішках .. танцювали останній свій танець налякані поросята, випираючи стінки своєї темниці (М. Коцюбинський);

По стінці відра задзвеніли струмені молока (С. Чорнобривець);

Полімерні плівки застосовують і для покриття стінок каналів та водойм (з газ.);

// Оболонка, покриття якого-небудь внутрішнього органа, порожнини тіла або клітини рослини.

Залози, що знаходяться в стінках шлунка, виконують дуже важливі функції: виділяють соляну кислоту (з наук. літ.);

Фізкультурники з слабшою черевною стінкою обв'язують поперек широким ремінцем (з наук.-попул. літ.);

Стінки кровоносних судин.

3. розм. Набір шаф, які розміщуються вздовж стіни.

Так я розгадував Марію з її трикімнатною квартирою, з видом на Дніпро, югославською стінкою, килимами, красивими дрібничками та чоловічими капцямі сорок четвертого розміру (Ю. Мушкетик).

(1) Шве́дська сті́нка – драбини для гімнастичних вправ.

Він стояв біля шведської стінки, уважно розглядаючи нових студентів (В. Собко).

◇ До сті́нки (рідко му́ру) поста́вити див. поста́вити¹;

На стіну́ (на сті́ни, на сті́нку і т. ін.) лі́зти / полі́зти <�Тро́хи не лі́зти на сті́ни> див. лі́зти;

(2) Ні́би горо́хом си́пати об сті́нку (д) див. си́пати;

Притиска́ти (припира́ти) / прити́снути (припе́рти) до стіни́ (до сті́нки) див. притиска́ти;

Става́ти / ста́ти до сті́нки див. става́ти;

Ста́вити (станови́ти) / поста́вити (приста́вити) до сті́нки (рідко до му́ру) див. ста́вити;

(3) [Як] за сті́нкою (зі сл. жи́ти і т. ін.) – жити, тримаючись осторонь від інших людей.

Молоді живуть за стінкою. Ані їх у людей, ані в їх людей не видно (Марко Вовчок);

Як за стіну́ (сті́нку) засу́нутися див. засо́вуватися;

Як (мов, ні́би і т. ін.) горо́хом об (у) стіну́ (сті́нку) див. горо́х.