1. Словник української мови Грінченка

стінка

Стінка, -ки

ж.

1) ум. отъ стіна. Майстрі швидко викинули стінку між старою светлицею і кімнаткою. Левиц. І. 390.

2) Стѣна изъ поставленнаго стоймя камыша, иногда полукругомъ, иногда двѣ стѣны, соединенные подъ угломъ, и пр. — для защиты рождающихся ягнятъ. О. 1862. V. Кух. 32, 38.

3) Рыболовная сѣть, которой перегораживаютъ поперекъ всю рѣку. Вх. Пч. II. 22.

4) Откосъ горы или крутой берегъ рѣки, поросшій лѣсомъ, роща по отлогостямъ горы надъ рѣкой. Сим. 49, 146.

5) 15 локтей полотна. Угор.

6) Родъ игры въ мячъ. О. 1861. XI. Св. 36. КС. 1887. VI. 463.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стінка — сті́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. стінка — СТІ́НКА, и, ж. 1. Те саме, що стіна́. Лобом стінки не проб'єш (прислів'я); Дарка .. білила стінку близько вікна (Леся Українка); Ліворуч .. мали бути гаражі. Словник української мови у 20 томах
  3. стінка — -и, ж. 1》 Те саме, що стіна. Ставити до стінки (під стінку) — розстрілювати. Хоч голову об стінку [бий (розбий і т. ін.)] — про неможливість що-небудь зробити, про непереборні перешкоди. [Як] за стінкою жити — жити, тримаючись осторонь від інших людей. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. стінка — на стіну́ (на сті́ни, на сті́нку і т. ін.) лі́зти / полі́зти. 1. Бути дуже збудженим, неспокійно себе поводити, наполягаючи на чомусь. (Одарка:) Так і я не хотіла за свого Прокопа, на стіну лізла (Г. Фразеологічний словник української мови
  5. стінка — Сті́нка, -нки, -нці; сті́нки, -нок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. стінка — СТІ́НКА, и, ж. 1. Те саме, що стіна́. Лобом стінки не проб’єш (Укр.. присл.., 1963, 45); Дарка.. білила стінку близько вікна (Л. Укр., III, 1952, 654); Ліворуч.. мали бути гаражі. Словник української мови в 11 томах