стінка
сті́нка
-и, ж.
1》 Те саме, що стіна.
Ставити до стінки (під стінку) — розстрілювати.
Хоч голову об стінку [бий (розбий і т. ін.)] — про неможливість що-небудь зробити, про непереборні перешкоди.
[Як] за стінкою жити — жити, тримаючись осторонь від інших людей.
2》 Бічна сторона якого-небудь вмістища, порожнистого предмета.
|| Оболонка, покриття якого-небудь внутрішнього органа, порожнини або клітини рослини. Стінки кровоносних судин.
3》 Комплект корпусних меблів (шафи, сервант і т. ін.).
4》 Один з прийомів футбольної, хокейної і т. ін. гри, коли гравці шикуються перед воротами плече до плеча, мов би утворюючи стіну, перешкоду.
Розіграти стінку; Зіграти в стінку — про один з прийомів у футболі, хокеї і т. ін., коли послані одним гравцем іншому м'яч або шайба повертаються до нього ж, наче відскочивши від стіни.
Значення в інших словниках
- стінка — сті́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- стінка — СТІ́НКА, и, ж. 1. Те саме, що стіна́. Лобом стінки не проб'єш (прислів'я); Дарка .. білила стінку близько вікна (Леся Українка); Ліворуч .. мали бути гаражі. Словник української мови у 20 томах
- стінка — на стіну́ (на сті́ни, на сті́нку і т. ін.) лі́зти / полі́зти. 1. Бути дуже збудженим, неспокійно себе поводити, наполягаючи на чомусь. (Одарка:) Так і я не хотіла за свого Прокопа, на стіну лізла (Г. Фразеологічний словник української мови
- стінка — Сті́нка, -нки, -нці; сті́нки, -нок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- стінка — СТІ́НКА, и, ж. 1. Те саме, що стіна́. Лобом стінки не проб’єш (Укр.. присл.., 1963, 45); Дарка.. білила стінку близько вікна (Л. Укр., III, 1952, 654); Ліворуч.. мали бути гаражі. Словник української мови в 11 томах
- стінка — Стінка, -ки ж. 1) ум. отъ стіна. Майстрі швидко викинули стінку між старою светлицею і кімнаткою. Левиц. І. 390. 2) Стѣна изъ поставленнаго стоймя камыша, иногда полукругомъ, иногда двѣ стѣны, соединенные подъ угломъ, и пр. Словник української мови Грінченка