стінка

СТІ́НКА, и, ж.

1. Те саме, що стіна́.

Лобом стінки не проб’єш (Укр.. присл.., 1963, 45);

Дарка.. білила стінку близько вікна (Л. Укр., III, 1952, 654);

Ліворуч.. мали бути гаражі. Це Сахно добре знала з генерального плану маєтку, що висів на стінці в кабінеті доктора Гальванеску (Смолич, І, 1958, 96);

Атмосфера Землі ставить електричну стінку на шляху довгих радіохвиль, що надходять від Сонця (Наука.., 11, 1962, 56);

Перед самою перервою було призначено штрафний удар у бік воріт господарів поля. Кияни вишикували стінку захисників (Знання.., 3, 1972, 28).

◊ До сті́нки поста́вити див. поста́вити;

Лі́зти (полі́зти) на сті́нку (сті́нки) — те саме, що Де́ртися на стіну́ (сті́ни) ( див. де́ртися).

— Дивує мене, пане осавуле, ось що. Місяць тому ти ліз на стінку, вимагаючи миру з Туреччиною і татарами, а тепер співаєш щось зовсім іншої (Тулуб, Людолови, І, 1957, 411);

Припира́ти (припе́рти) до сті́нки кого — те саме, що Притиска́ти (прити́снути) до сті́нки ( див. притиска́ти).

Все перемішалося в старому, як перемішується лише в тому, кого вперше в житті припирають до стінки (Шовк., Людина.., 1962, 352);

Приста́вити до сті́нки див. приставля́ти;

Притиска́ти (прити́снути) до сті́нки див. притиска́ти;

Става́ти (ста́ти) до сті́нки — іти на розстріл.

Я до стінки знову стану — обличчя й груди під огонь… (Сос., І, 1957, 143);

Ста́вити (станови́ти, поста́вити і т. ін.) до сті́нки (під сті́нку) — розстрілювати.

Таких словом не діймеш, таких до стінки ставити… (Збан., Сеспель, 1961, 311);

— Уб’ють [куркулі].. Ну, й хай. Хіба й раніш не дивився він смерті сміливо в самі очі: до стінки становили… (Головко, II, 1957, 83);

— Пам’ятаєш, відсилав я тебе із пістолетом у степ.. Чкурнув би ти з ним — мене б до стінки поставили (Тют., Вир, 1964, 362);

Хоч го́лову об сті́нку [бий (розби́й і т. ін.)] — про неможливість що-небудь зробити, про непереборні перешкоди.

Грамота.. не подається колишньому панському пастухові, хоч голову об стінку!.. (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 114);

[Як] за сті́нкою жи́ти — жити, тримаючись осторонь від інших людей.

Молоді живуть за стінкою. Ані їх у людей, ані в їх людей не видно (Вовчок, І, 1955, 169);

Як за сті́нку засу́нутися — те саме, що Як за стіну́ засу́нутися ( див. стіна́).

— Вийшла заміж — як за стінку засунулась: змарніла, зв’яла, моя рибочка (Вовчок, І, 1955, 39);

Як об сті́нку горо́хом див. горо́х.

2. Бічна сторона якого-небудь вмістища, порожнистого предмета.

В мішках.. танцювали останній свій танець налякані поросята, випираючи стінки своєї темниці (Коцюб., II, 1955, 361);

По стінці відра задзвеніли струмені молока (Чорн., Пісні.., 1958, 50);

Полімерні плівки застосовують і для покриття стінок каналів та водойм (Рад. Укр., 1.VІІІ 1959, 3);

// Оболонка, покриття якого-небудь внутрішнього органа, порожнини або клітини рослини.

Залози, що знаходяться в стінках шлунка, виконують дуже важливі функції: виділяють соляну кислоту (Хлібороб Укр., 3, 1970, 37);

Фізкультурники з слабшою черевною стінкою обв’язують поперек широким ремінцем (Знання.., 10, 1967, 28);

Стінки кровоносних судин.