сублімувати

СУБЛІМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., спец.

1. що. Проводити сублімацію (у 1 знач.).

Сублімувати йод.

2. Зазнавати сублімації (у 1 знач.).

* Образно. Було відчуття, що він [Микола] сублімує: з твердого стану відразу переходить у газоподібний, вибухає всім тілом від болю, розсіюється в просторі (П. Загребельний).

3. перен., що. Здійснювати сублімацію (у 2 знач.).

Весь розпач і жахіття, пережиті в той час режисером, він [О. Довженко] виводив із себе й сублімував у картині “Арсенал” (із журн.);

// Перетворивши виражати що-небудь.

Бурлескно-травестійна стихія сублімувала опозиційну енергію, що протистояла високій, сакралізованій стилістиці імперського буття (із журн.).

Значення в інших словниках

1. сублімувати — сублімува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. сублімувати — -ую, -уєш, недок. і док., спец. 1》 перех. Проводити сублімацію. Сублімувати йод. 2》 неперех. Зазнавати сублімації.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сублімувати — СУБЛІМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., спец. 1. перех. Проводити сублімацію. Сублімувати йод. 2. неперех. Зазнавати сублімації. *Образно.  Словник української мови в 11 томах