сугубий
СУГУ́БИЙ, а, е, книжн., заст.
Особливий, винятковий, надзвичайний.
Подай же й нам, всещедрий Боже!.. Любов безвічную, сугубу На той світ тихий принести (Т. Шевченко);
В час смертельної небезпеки .. дворянство дає кріпаків і майно з сугубою неохотою, скаргами й наріканням (О. Полторацький);
Сугубу мою печаль слізним моїм оплакую серцем (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)