сугубо
СУГУ́БО, книжн., заст.
Присл. до сугу́бий.
Дорошенко, сугубо цивільна людина, погано розбирався у чинах і рангах, але по мундиру побачив, що чин і ранг не малий (О. Іваненко);
Еней втілює а собі окремі риси українського національного характеру, зокрема відчайдушного, щирого в дружбі і грізного в бою козака-запорожця, але він не має сугубо індивідуальних, тільки йому притаманних рис (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)