судження
СУ́ДЖЕННЯ, я, с.
1. Думка про що-небудь, погляд на щось; виклад своїх думок, поглядів.
Два роки без живого діла .. зробили графа ще більш різким у своїх судженнях про вищий світ (М. Стельмах);
Судження читачів .. були категоричні. Або – захоплення книгою та надмірне її захвалювання, або – гострий осуд і в'їдливе глузування (Ю. Смолич).
2. лог. Думка, в якій стверджується або заперечується що-небудь.
Мисленням ми вважаємо активний процес відображення об'єктивної дійсності у поняттях, судженнях, умовиводах (з наук.-попул. літ.).
△ (1) Альтернати́вні су́дження філос. – судження, що допускають заміну одного іншим без викривлення змісту;
(2) Асертори́чне су́дження, лог. – судження, в якому тільки стверджується наявність певного факту, але не виражається його логічна необхідність;
(3) Диз'юнкти́вне су́дження – логічне судження з сполучником “або”;
(4) Категори́чне су́дження, лог. – безумовне судження.
Категоричним судженням називається таке судження, в якому в безумовній формі відображається факт наявності чи відсутності зв'язку між предметом і ознакою (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)