судорога
СУ́ДОРОГА, рідше СУ́ДОРГА, и, ж.
Те саме, що судо́ма 1.
Боярин, хриплячи в передсмертних судорогах, лежав на землі (І. Франко);
Судорога пересмикнула уста жінки (М. Стельмах);
Уста [Єремії] завжди усміхались – ніби судорогою так звело їх навіки (О. Стороженко);
* Образно. – Тисяча літаків у темному небі. І небо корчиться над землею від судорог (П. Загребельний);
* У порівн. Танк, несамовито скреготнувши, смикнувшись вперед, назад, ніби в судорогах, раптом спинився, заглух (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)