судія

СУДІЯ́, ї́, ч., книжн., уроч.

Те саме, що суддя́ 1, 3.

Судія такий добродушний, говорив зо мною по-людськи (І. Франко);

Буду пильно наглядати – Книжку ти яку читаєш, З ким говориш, де буваєш... Твій я буду судія (А. Кримський);

* У порівн. Турчинович, як грізний судія-громовержець, глушить свого колегу, а той сидить і кисне (П. Колесник).

Значення в інших словниках

1. судія — судія́ іменник чоловічого роду, істота * Але: два, три, чотири судії́  Орфографічний словник української мови
2. судія — -ї, ч., книжн., уроч. Те саме, що суддя 1), 3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. судія — СУДІЯ́, ї́, ч., книжн., уроч. Те саме, що суддя>́ 1, 3. Судія такий добродушний, говорив зо мною по-людськи (Фр., II, 1950, 348); Буду пильно наглядати — Книжку ти яку читаєш, З ким говориш, де буваєш… Твій я буду судія (Крим., Вибр.  Словник української мови в 11 томах