судія
СУДІЯ́, ї́, ч., книжн., уроч.
Те саме, що суддя́ 1, 3.
Судія такий добродушний, говорив зо мною по-людськи (І. Франко);
Буду пильно наглядати – Книжку ти яку читаєш, З ким говориш, де буваєш... Твій я буду судія (А. Кримський);
* У порівн. Турчинович, як грізний судія-громовержець, глушить свого колегу, а той сидить і кисне (П. Колесник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- судія — судія́ іменник чоловічого роду, істота * Але: два, три, чотири судії́ Орфографічний словник української мови
- судія — -ї, ч., книжн., уроч. Те саме, що суддя 1), 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
- судія — СУДІЯ́, ї́, ч., книжн., уроч. Те саме, що суддя>́ 1, 3. Судія такий добродушний, говорив зо мною по-людськи (Фр., II, 1950, 348); Буду пильно наглядати — Книжку ти яку читаєш, З ким говориш, де буваєш… Твій я буду судія (Крим., Вибр. Словник української мови в 11 томах