судія
СУДІЯ́, ї́, ч., книжн., уроч. Те саме, що суддя>́ 1, 3.
Судія такий добродушний, говорив зо мною по-людськи (Фр., II, 1950, 348);
Буду пильно наглядати — Книжку ти яку читаєш, З ким говориш, де буваєш… Твій я буду судія (Крим., Вибр., 1965, 110);
*У порівн. Турчинович, як грізний судія-громовержець, глушить свого колегу, а той сидить і кисне (Кол., Терен.., 1959, 43).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- судія — судія́ іменник чоловічого роду, істота * Але: два, три, чотири судії́ Орфографічний словник української мови
- судія — СУДІЯ́, ї́, ч., книжн., уроч. Те саме, що суддя́ 1, 3. Судія такий добродушний, говорив зо мною по-людськи (І. Франко); Буду пильно наглядати – Книжку ти яку читаєш, З ким говориш, де буваєш... Твій я буду судія (А. Кримський); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
- судія — -ї, ч., книжн., уроч. Те саме, що суддя 1), 3). Великий тлумачний словник сучасної мови