сукно

СУКНО́, а́, с.

1. Щільна тканина з вовняного або напіввовняного прядива, на лицьовій поверхні якої утворюється повстяноподібний застил, що закриває переплетення ниток.

Везе Марко Катерині Сукна дорогого (Т. Шевченко);

Посеред довгої й широкої зали стояв довгий стіл, засланий червоним сукном (Панас Мирний);

Прокопчук носив міліцейську шинелю з синього сукна (Григорій Тютюнник);

* Образно. Вікна затулені чорним сукном темряви (С. Васильченко);

* У порівн. Брови мала [наймичка] чорні, широкі та густі, як з сукна (Марко Вовчок);

* Образно. * У порівн. Ніч була темна. Небо чорніло, як чорне сукно, а по йому блищали зорі, ніби золоті краплі (І. Нечуй-Левицький).

2. тільки мн., спец. Комплект куліс і завіс для оформлення сцени.

(1) Сі́ре сукно́ – сирове, грубе небілене сукно, з якого шили верхній одяг (сіряки тощо).

Микола .. одяг хоч і добру, а просту свиту сірого сукна (Г. Квітка-Основ'яненко);

(2) Солда́тське сукно́ – сіре грубе сукно для шинелей.

Вікна були щільно затулені важкими портьєрами з солдатського сукна (З. Тулуб);

(3) У (в) су́кнах – без декорацій, на фоні м'яких куліс і завіс.

Спектакль іде в сукнах.

◇ Кла́сти / покла́сти під сукно́ див. кла́сти;

Лежа́ти під сукно́м див. лежа́ти;

Трима́ти (держа́ти) під сукно́м див. трима́ти.

Значення в інших словниках

1. сукно — сукно́ іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. сукно — див. ТКАНИНА; п-к СУКОННИЙ, сукняний, (- мову) повстяний.  Словник синонімів Караванського
3. сукно — [сукно] -на, м. (на) -н'і, мн. -кна, -кон  Орфоепічний словник української мови
4. сукно — -а, с. 1》 Щільна тканина з вовняного або напіввовняного прядива, на лицьовій поверхні якої утворюється повстяноподібний застил, що закриває переплетення ниток. Солдатське сукно. Тримати під сукном — залишати без уваги, не просувати далі. 2》 тільки мн.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. сукно — Шерстяна або напівшерстяна тканина з повстяною застилкою (фільцом) на поверхні; поділяється на грубе і тонке; для с. використовують усі види переплетень — гарнітурне, саржеве і сатинове.  Універсальний словник-енциклопедія
6. сукно — держа́ти (трима́ти) під сукно́м що. Залишати без уваги, відкладати виконання, здійснення чого-небудь; нічого не робити або не розглядати чогось на даному етапі. Написав я і третю п’єсу та вже держу її під сукном (М. Кропивницький).  Фразеологічний словник української мови
7. сукно — Сукно́, -на́; су́кна, су́кон  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. сукно — СУКНО́, а́, с. 1. Щільна тканина з вовняного або напіввовняного прядива, на лицьовій поверхні якої утворюється повстяноподібний застил, що закриває переплетення ниток. Везе Марко Катерині Сукна дорогого (Шевч.  Словник української мови в 11 томах