сукновал
СУКНОВА́Л, а, ч.
Той, хто валяє сукно.
У скарбу, цебто в дворі, були свої шевці, кравці, сукновали, ткачі (з мемуарної літ.);
Зібрався цілий куток, весело прислухаючись, як завзята й досі вогниста Лисавета Самойленко чехвостила [лаяла] свого незворушного Порфирія і його брата – старого сукновала (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)