султанів
СУЛТА́НІВ, нова, нове.
Прикм. до султа́н¹; належний султанові.
Покотилось із рук у цариці султанове берло (П. Куліш);
Знайшли ж то вірні побратими Його шаблю, вихоплену з піхов, Що разив він нею оттоманів, Ворогів, султанових підніжків (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)