султанів

СУЛТА́НІВ, нова, нове. Прикм. до султа́н¹; належний султанові.

Покотилось із рук у цариці султанове берло (П. Куліш, Вибр., 1969, 425);

Знайшли ж то вірні побратими Його шаблю, вихоплену з піхов, Що разив він нею оттоманів, Ворогів, султанових підніжків (Рильський, III, 1961, 241).

Значення в інших словниках

1. султанів — султа́нів прикметник  Орфографічний словник української мови
2. султанів — СУЛТА́НІВ, нова, нове. Прикм. до султа́н¹; належний султанові. Покотилось із рук у цариці султанове берло (П. Куліш); Знайшли ж то вірні побратими Його шаблю, вихоплену з піхов, Що разив він нею оттоманів, Ворогів, султанових підніжків (М. Рильський).  Словник української мови у 20 томах
3. султанів — -нова, -нове. Прикм. до султан I. || Належний султанові.  Великий тлумачний словник сучасної мови