сульфід

СУЛЬФІ́Д, у, ч.

Сполука сірки з металами.

Сульфіди в породах донецького карбону представлені головним чином піритом (з наук. літ.);

Сульфід цинку добувають у вигляді білого осаду при дії сульфідів лужних металів на солі цинку (з навч. літ.);

Домішка сульфіду цинку “приглушує” скло, робить його молочно-білим (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. сульфід — сульфі́д іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. сульфід — -у, ч. Сполука сульфуру з металами та неметалами, що менш електронегативні за Сульфур.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сульфід — СУЛЬФІ́Д, у, ч. Сполука сірки з металами. Сульфіди в породах донецького карбону представлені головним чином піритом (Геол. ж., XIII, 3, 1953, 32); Сульфід цинку добувають у вигляді білого осаду при дії сульфідів лужних металів на солі цинку (Заг хімія...  Словник української мови в 11 томах