сульфід
СУЛЬФІ́Д, у, ч.
Сполука сірки з металами.
Сульфіди в породах донецького карбону представлені головним чином піритом (з наук. літ.);
Сульфід цинку добувають у вигляді білого осаду при дії сульфідів лужних металів на солі цинку (з навч. літ.);
Домішка сульфіду цинку “приглушує” скло, робить його молочно-білим (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сульфід — сульфі́д іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- сульфід — -у, ч. Сполука сульфуру з металами та неметалами, що менш електронегативні за Сульфур. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сульфід — СУЛЬФІ́Д, у, ч. Сполука сірки з металами. Сульфіди в породах донецького карбону представлені головним чином піритом (Геол. ж., XIII, 3, 1953, 32); Сульфід цинку добувають у вигляді білого осаду при дії сульфідів лужних металів на солі цинку (Заг хімія... Словник української мови в 11 томах