сульфід
СУЛЬФІ́Д, у, ч. Сполука сірки з металами.
Сульфіди в породах донецького карбону представлені головним чином піритом (Геол. ж., XIII, 3, 1953, 32);
Сульфід цинку добувають у вигляді білого осаду при дії сульфідів лужних металів на солі цинку (Заг хімія, 1955, 554);
Домішка сульфіду цинку «приглушує» скло, робить його молочно-білим (Наука.., 12, 1962, 59).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сульфід — сульфі́д іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- сульфід — СУЛЬФІ́Д, у, ч. Сполука сірки з металами. Сульфіди в породах донецького карбону представлені головним чином піритом (з наук. літ.); Сульфід цинку добувають у вигляді білого осаду при дії сульфідів лужних металів на солі цинку (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
- сульфід — -у, ч. Сполука сульфуру з металами та неметалами, що менш електронегативні за Сульфур. Великий тлумачний словник сучасної мови