сульфід

СУЛЬФІ́Д, у, ч. Сполука сірки з металами.

Сульфіди в породах донецького карбону представлені головним чином піритом (Геол. ж., XIII, 3, 1953, 32);

Сульфід цинку добувають у вигляді білого осаду при дії сульфідів лужних металів на солі цинку (Заг хімія, 1955, 554);

Домішка сульфіду цинку «приглушує» скло, робить його молочно-білим (Наука.., 12, 1962, 59).

Значення в інших словниках

1. сульфід — сульфі́д іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. сульфід — СУЛЬФІ́Д, у, ч. Сполука сірки з металами. Сульфіди в породах донецького карбону представлені головним чином піритом (з наук. літ.); Сульфід цинку добувають у вигляді білого осаду при дії сульфідів лужних металів на солі цинку (з навч. літ.  Словник української мови у 20 томах
3. сульфід — -у, ч. Сполука сульфуру з металами та неметалами, що менш електронегативні за Сульфур.  Великий тлумачний словник сучасної мови