сумливий
СУМЛИ́ВИЙ, а, е, нар.-поет.
Те саме, що сумни́й 1.
Піде [свекруха] до сусіда, обсудить: “Сумлива невістка, сумлива” (П. Чубинський);
Прости ж, старий Дніпро, і, мов дітей своїх, Ласкаво привітай ти співи ці сумливі... (І. Манжура).
Словник української мови (СУМ-20)