сумливий

СУМЛИ́ВИЙ, а, е, нар.-поет. Те саме, що сумни́й 1.

Піде [свекруха] до сусіда, обсудить: «Сумлива невістка, сумлива» (Чуб., III, 1872, 206);

Прости ж, старий Дніпро, і, мов дітей своїх, Ласкаво привітай ти співи ці сумливі… (Манж., Тв., 1955, 129).

Значення в інших словниках

1. сумливий — сумли́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. сумливий — див. сумний  Словник синонімів Вусика
3. сумливий — СУМЛИ́ВИЙ, а, е, нар.-поет. Те саме, що сумни́й 1. Піде [свекруха] до сусіда, обсудить: “Сумлива невістка, сумлива” (П. Чубинський); Прости ж, старий Дніпро, і, мов дітей своїх, Ласкаво привітай ти співи ці сумливі... (І. Манжура).  Словник української мови у 20 томах
4. сумливий — -а, -е, нар.-поет. Те саме, що сумний 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. сумливий — СУМНИ́Й (який відчуває сум; який виражає або навіває сум), СМУТНИ́Й, ЗАСМУ́ЧЕНИЙ, НЕВЕСЕ́ЛИЙ, СУМОВИ́ТИЙ, ЖУРЛИ́ВИЙ, ЖУРНИ́Й, ПЕЧА́ЛЬНИЙ, БЕЗРА́ДІСНИЙ, БЕЗВІДРА́ДНИЙ, НЕРА́ДІСНИЙ, ЗАЖУ́РЕНИЙ, МЕЛАНХОЛІ́ЙНИЙ, МЕЛАНХОЛІ́ЧНИЙ рідше, СКОРБО́ТНИЙ...  Словник синонімів української мови
6. сумливий — Сумливий, -а, -е Постоянно печалящійся. Сумлива невістка, сумлива. Чуб. III. 206.  Словник української мови Грінченка