сумлінний
СУМЛІ́ННИЙ, а, е.
Який чесно, старанно, ретельно виконує свої обов'язки; добросовісний.
Доктор .. мені сподобався. Видко, дуже тямуща й сумлінна людина (М. Коцюбинський);
Його не вважали ні відчаякою, ні боягузом. Він був скромний собі трудівник війни, сумлінний, завжди урівноважений (О. Гончар);
// Який виконується, здійснюється старанно, ретельно.
Сумлінною роботою, бездоганною поведінкою заслужила Кукоба честі обрання її ланковою (О. Донченко);
Передові вчені, сходячись на визнанні величезної цінності фольклору, добивались дедалі точнішого й сумліннішого записування (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)