1. Словник української мови у 20 томах

сумлінний

СУМЛІ́ННИЙ, а, е.

Який чесно, старанно, ретельно виконує свої обов'язки; добросовісний.

Доктор .. мені сподобався. Видко, дуже тямуща й сумлінна людина (М. Коцюбинський);

Його не вважали ні відчаякою, ні боягузом. Він був скромний собі трудівник війни, сумлінний, завжди урівноважений (О. Гончар);

// Який виконується, здійснюється старанно, ретельно.

Сумлінною роботою, бездоганною поведінкою заслужила Кукоба честі обрання її ланковою (О. Донченко);

Передові вчені, сходячись на визнанні величезної цінності фольклору, добивались дедалі точнішого й сумліннішого записування (М. Рильський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сумлінний — сумлі́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. сумлінний — Совісний, добросовісний, РЕТЕЛЬНИЙ, СТАРАННИЙ; п! ШЛЯХЕТНИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. сумлінний — Добросовісний, совісний, старанний Словник синонімів Вусика
  4. сумлінний — -а, -е. Який чесно, старанно, ретельно виконує свої обов'язки; добросовісний. || Виконуваний, здійснюваний старанно, ретельно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. сумлінний — СТАРА́ННИЙ (який уважно виконує щось, чесно ставиться до своїх обов'язків), РЕТЕ́ЛЬНИЙ, СУМЛІ́ННИЙ, ДБАЙЛИ́ВИЙ, ЗАПОПА́ДЛИВИЙ, ЗАПОПА́ДНИЙ, ПИ́ЛЬНИЙ, АКУРА́ТНИЙ, СПРА́ВНИЙ, СО́ВІСНИЙ, ДОБРОСО́ВІСНИЙ, РЕ́ВНИЙ підсил., ПИЛЬНОВИ́ТИЙ, РЕВНИ́ВИЙ підсил. Словник синонімів української мови
  6. сумлінний — Сумлі́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. сумлінний — СУМЛІ́ННИЙ, а, е. Який чесно, старанно, ретельно виконує свої обов’язки; добросовісний. Доктор.. мені сподобався. Видко, дуже тямуща й сумлінна людина (Коцюб., III, 1956, 167); Його не вважали ні відчаякою, ні боягузом. Словник української мови в 11 томах
  8. сумлінний — Сумлінний, -а, -е Добросовѣстный. Старшиною треба покласти чоловіка сумлінного. Конст. у. Сумлінна жінка. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка