сумлінно

СУМЛІ́ННО.

Присл. до сумлі́нний.

Молодь, здається, не танцює, а робить якесь поважне діло, поволі й сумлінно виконує загадану роботу (М. Коцюбинський);

Ще в дитинстві вивчати сумлінно Бравсь я річку чудову мою (Т. Масенко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сумлінно — сумлі́нно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. сумлінно — пр., не за страх, а за совість, ретельно і всі п. ф. від СУМЛІННИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. сумлінно — Присл. до сумлінний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сумлінно — Сумлі́нно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. сумлінно — СУМЛІ́ННО. Присл. до сумлі́нний. Молодь, здається, не танцює, а робить якесь поважне діло, поволі й сумлінно виконує загадану роботу (Коцюб., І, 1955, 232); Ще в дитинстві вивчати сумлінно Бравсь я річку чудову мою (Мас., Степ, 1938, 12). Словник української мови в 11 томах
  6. сумлінно — Сумлінно нар. Добросовѣстно. Словник української мови Грінченка