сумління

СУМЛІ́ННЯ, я, с.

Усвідомлення й почуття моральної відповідальності за свою поведінку, свої вчинки перед самим собою, людьми, суспільством; моральні принципи, погляди, переконання; совість.

Хто сумління не має, той правди не знає (прислів'я);

Актриса не почувала за собою ніякої вини. Адже вона нічим не забруднила своє сумління, її ніщо не зв'язувало з фашизмом (В. Собко);

– Я зробив не більше того, що веліло мені моє сумління інженера (Ю. Шовкопляс);

* Образно. Учителько провінціальна! Нині, І завжди, і навіки ти живеш, Бо ти – сумління, що горить в людині (М. Рильський);

// чого, чиє, перен. Найчесніший, найсправедливіший, найвідповідальніший представник певного колективу, суспільства і т. ін.; живе втілення чесності, порядності.

В поводженні з товаришами він був рівний, надійний, дівчата називали його сумлінням факультету (О. Гончар).

Май (ма́йте) сумлі́ння див. ма́ти²;

Обтя́жувати своє́ сумлі́ння див. обтя́жувати;

(1) Сумлі́ння му́чить / заму́чить кого – хтось не може (не зможе) позбутися докорів власного сумління, гірко кається (буде каятись) у заподіяному.

Як його [труп] стріне панна Анеля?.. її замучить сумління (М. Коцюбинський).

◇ Втра́тити (розгуби́ти) сумлі́ння (со́вість) [й честь] див. утрача́ти;

(2) Для заспоко́єння (очи́щення) сумлі́ння – те саме, що Для очи́стки со́вісті (див. очи́стка).

Політик говорив ніби до товариства, а властиво для заспокоєння свойого [свого] сумління (І. Франко);

(3) Заговори́ло (проки́нулось) сумлі́ння у кого, у кому – те саме, що Заговори́ла (проки́нулася) со́вість (див. со́вість);

Залиша́ти (лиша́ти) / зали́ши́ти (лиши́ти) на сумлі́нні (на со́вісті) див. залиша́ти;

З чи́стою (спокі́йною) со́вістю; з чи́стим (спокі́йним) сумлі́нням див. со́вість;

Іти́ / піти́ на компромі́с із вла́сним сумлі́нням (вла́сною со́вістю) див. іти́;

Іти́ / піти́ про́ти вла́сного (свого́) сумлі́ння (про́ти вла́сної (своє́ї) со́вісті) див. іти́;

(4) [Лежи́ть] на сумлі́нні кого, у кого, чиєму – те саме, що [Лежи́ть] на со́вісті (див. со́вість).

Чому не смієшся ніколи? Чи, може, лежить який гріх Великий на тво́їм сумлінню [сумлінні]..? (І. Франко);

Кров, яку пролили ми з тобою в бою, На сумлінні у ворога – знаю (Л. Первомайський);

Лиши́тися на сумлі́нні див. лиша́тися;

Му́ки (до́ко́ри, до́кі́р, гризо́ти, гризо́та) со́вісті (сумлі́ння) див. му́ка;

Нема́є (нема́) ні со́рому (ні че́сті), ні со́вісті (ні сумлі́ння) див. нема́;

Не мати ні со́рому (че́сті), ні со́вісті; Не мати ні со́рому (че́сті), ні сумлі́ння див. ма́ти²;

(5) Нечи́сте сумлі́ння – те саме, що Нечи́ста со́вість (див. со́вість).

Правду мовити – мене таки дуже турбує, як ти доїдеш. Особливо моє нечисте сумління докучає мені тепер (М. Коцюбинський);

Чорні руїни гнітили, як нечисте сумління (М. Коцюбинський);

Со́вість (сумлі́ння) му́чить (гризе́, пече́) див. со́вість;

Ста́ло (ста́не) сумлі́ння див. става́ти;

Хроба́к сумлі́ння див. хроба́к;

Як вели́ть (підка́зує, нака́зує і т. ін.) со́вість (сумлі́ння) див. со́вість.