1. Словник синонімів української мови

сумління

СУМЛІ́ННЯ (усвідомлення й почуття моральної відповідальності за свою поведінку, свої вчинки перед самим собою, людьми, суспільством), СО́ВІСТЬ. — Паничі женяться не по любові, а задля грошей!.. Коли є на світі честь, сумління, щира любов, то тільки в нас, а не в вас (І. Нечуй-Левицький); Всім єством вона прагне осягнути ще одну науку, може, найглибшу, науку про те, як жити людині, як жити так, щоб ніколи не гризло тебе сумління, щоб не було соромно за тебе твоїм дітям (О. Гончар); Груня сповнилася образи — її, молоду, заміжню жінку, облаяти непутящими словами! Совісті нема в свекрухи (О. Довженко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сумління — сумлі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. сумління — Совість, п-о моральні принципи <�погляди, переконання>; ФР. честь <н. втратити сумління>; (доби, хто) найчесніша особа. Словник синонімів Караванського
  3. сумління — [сумл’ін':а] -н':а, р. мн. -л'ін' Орфоепічний словник української мови
  4. сумління — СУМЛІ́ННЯ, я, с. Усвідомлення й почуття моральної відповідальності за свою поведінку, свої вчинки перед самим собою, людьми, суспільством; моральні принципи, погляди, переконання; совість. Словник української мови у 20 томах
  5. сумління — Без сумління чоловік Байдужий на чуже горе й кривду. Взяв його на своє сумління. Скривдив або убив і відповість перед Богом. Водою ідо хочеш, лиш сумління не сполочеш. Значіння, як і сказано. Нема нічого тяжчого, як тяжке сумління. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. сумління — -я, с. Усвідомлення й почуття моральної відповідальності за свою поведінку, свої вчинки перед самим собою, людьми, суспільством; моральні принципи, погляди, переконання; совість. || чого, чиє, перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. сумління — з чи́стою (спокі́йною) со́вістю; з чи́стим (спокі́йним) сумлі́нням. Будучи переконаним у своїй правоті; не відчуваючи гризоти, сорому і т. ін. Піти б у школу та сказати: “Ось я вернувся й на минулому ставлю хрест!... Фразеологічний словник української мови
  8. сумління — СУМЛІННЯ (добросовісність) — поняття етики, що відображає ставлення індивіда до праці, до виконання своїх обов'язків перед суспільством (середовищем, релігією, професією, сім'єю)... Філософський енциклопедичний словник
  9. сумління — Сумлі́ння, -ння, -нню, на -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. сумління — СУМЛІ́ННЯ, я, с. Усвідомлення й почуття моральної відповідальності за свою поведінку, свої вчинки перед самим собою, людьми, суспільством; моральні принципи, погляди, переконання; совість. Хто сумління не має, той правди не знає (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах
  11. сумління — Сумлі́ння, -ня с. Совѣсть. Ну, яке його сумління: рискаль украсти і казати що це мій. Камен. у. Хто чисте сумління має, той спокійно спить лягає. Ном. № 4435. Постава свята, а сумління злодійське. Ном. №178. Словник української мови Грінченка