1. Приповідки або українсько-народня філософія

сумління

Без сумління чоловік

Байдужий на чуже горе й кривду.

Взяв його на своє сумління.

Скривдив або убив і відповість перед Богом.

Водою ідо хочеш, лиш сумління не сполочеш.

Значіння, як і сказано.

Нема нічого тяжчого, як тяжке сумління.

Нечисте сумління переслідує і робить життя дуже прикрим.

Обрахуйся зо своїм сумлінням.

Покайся.

Хто чисте сумління має, той спокійно спати лягає.

Чоловік з нечистим сумлінням, не спить спокійно.

Хто сумління не має, той правди не знає.

Про нечесну людину.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сумління — сумлі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. сумління — Совість, п-о моральні принципи <�погляди, переконання>; ФР. честь <н. втратити сумління>; (доби, хто) найчесніша особа. Словник синонімів Караванського
  3. сумління — [сумл’ін':а] -н':а, р. мн. -л'ін' Орфоепічний словник української мови
  4. сумління — СУМЛІ́ННЯ, я, с. Усвідомлення й почуття моральної відповідальності за свою поведінку, свої вчинки перед самим собою, людьми, суспільством; моральні принципи, погляди, переконання; совість. Словник української мови у 20 томах
  5. сумління — -я, с. Усвідомлення й почуття моральної відповідальності за свою поведінку, свої вчинки перед самим собою, людьми, суспільством; моральні принципи, погляди, переконання; совість. || чого, чиє, перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. сумління — з чи́стою (спокі́йною) со́вістю; з чи́стим (спокі́йним) сумлі́нням. Будучи переконаним у своїй правоті; не відчуваючи гризоти, сорому і т. ін. Піти б у школу та сказати: “Ось я вернувся й на минулому ставлю хрест!... Фразеологічний словник української мови
  7. сумління — СУМЛІННЯ (добросовісність) — поняття етики, що відображає ставлення індивіда до праці, до виконання своїх обов'язків перед суспільством (середовищем, релігією, професією, сім'єю)... Філософський енциклопедичний словник
  8. сумління — СУМЛІ́ННЯ (усвідомлення й почуття моральної відповідальності за свою поведінку, свої вчинки перед самим собою, людьми, суспільством), СО́ВІСТЬ. — Паничі женяться не по любові, а задля грошей!.. Словник синонімів української мови
  9. сумління — Сумлі́ння, -ння, -нню, на -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. сумління — СУМЛІ́ННЯ, я, с. Усвідомлення й почуття моральної відповідальності за свою поведінку, свої вчинки перед самим собою, людьми, суспільством; моральні принципи, погляди, переконання; совість. Хто сумління не має, той правди не знає (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах
  11. сумління — Сумлі́ння, -ня с. Совѣсть. Ну, яке його сумління: рискаль украсти і казати що це мій. Камен. у. Хто чисте сумління має, той спокійно спить лягає. Ном. № 4435. Постава свята, а сумління злодійське. Ном. №178. Словник української мови Грінченка