1. Приповідки або українсько-народня філософія

сумний

Сумний грудень і в свято, і в будень.

У грудні дні дуже короткі, сонце мало світить. Все це навіває смуток.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сумний — (якого проймає сум) смутний, невеселий, зажурений, (глибоко вражений) печальний, безрадісний, (з почуттям меланхолії) меланхолійний, книжн. скорботний. Словник синонімів Полюги
  2. сумний — сумни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  3. сумний — Смутний, засмучений, невеселий, нерадісний, (спів) журний, журливий, плакучий, д. маркітний, с. скорботний; (похід) жалобний; (- вістку) прикрий; (стан) непривабливий, жалюгідний, безрадісний; (- пам'ять) недобрий; сумовитий, сумливий; пр. Словник синонімів Караванського
  4. сумний — Безвідрадісний, безвідрадний, безрадісний, болісний, жалібний, жалобний, жальний (рідк.), журливий, журний, зажурений, запечалений, засмучений, заупокійний, мінорний, насуплений, насурмонений, нахмарений, нахмурений, невеселий, невідрадісний... Словник синонімів Вусика
  5. сумний — [сумний] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  6. сумний — СУМНИ́Й, а́, е́. 1. Який сумує, відчуває сум; якого охопив сум; смутний, журний; протилежне веселий. Громада зібралась, як ніч, сумна; молодиці кричать, плачуть; а мати – як нежива ходить (Марко Вовчок); Петро, похнюпивши голову, сидить сумний-сумний (Б. Словник української мови у 20 томах
  7. сумний — -а, -е. 1》 Який сумує, відчуває сум; якого охопив сум; смутний, журний; прот. веселий. || Схильний до суму, журби. || Який виражає сум, журбу; власт. людині, яка сумує. Сумна усмішка. || Пов'язаний зі смертю, трауром; скорботний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. сумний — ли́цар печа́льного (сумно́го) о́бразу, книжн. Наївна людина, пустий мрійник, що нагадує відомого літературного персонажа. — Ти й сама у нас, як Дон Кіхот! Що він мав на увазі? Що довга вона та худа, як лицар печального образу?... Фразеологічний словник української мови
  9. сумний — НЕВТІ́ШНИЙ (якого неможливо втішити чим-небудь, заспокоїти), БЕЗУТІ́ШНИЙ, НЕРОЗВА́ЖНИЙ. А дервіш усе сидить на тому ж місці, сумний, невтішний (М. Коцюбинський); — Оксано, не горюй отак. Тобі ж не можна: груддю годуєш дитину. Словник синонімів української мови
  10. сумний — Сумни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. сумний — СУМНИ́Й, а́, е́. 1. Який сумує, відчуває сум; якого охопив сум; смутний, журний; протилежне веселий. Громада зібралась, як ніч, сумна; молодиці кричать, плачуть; а мати — як нежива ходить (Вовчок, І, 1955, 87); Петро, похнюпивши голову... Словник української мови в 11 томах