1. Фразеологічний словник української мови

сумний

ли́цар печа́льного (сумно́го) о́бразу, книжн. Наївна людина, пустий мрійник, що нагадує відомого літературного персонажа. — Ти й сама у нас, як Дон Кіхот! Що він мав на увазі? Що довга вона та худа, як лицар печального образу? Чи вважає, що самостійне життя своє вона починає боротьбою з вітряками? (О. Гончар).

невесе́лим (сумови́тим, сумни́м і т. ін.) о́ком, зі сл. диви́тися, погляда́ти і т. ін. Безрадісно, з сумом, журячись і т. ін. Невеселим оком дивилася й її стара мати на ту оселю, на лихий той захист… (Панас Мирний); До Христини підійшов лелека — тихо, нечутно потерся головою об її коліно, поглянув сумовитим оком знизу вгору (О. Бердник).

сумно́ї (лихо́ї, недо́брої і т. ін.) па́м’яті. Уживається для вираження негативних емоцій при згадці про кого-, що-небудь, при оцінці когось, чогось. Церква Богородиці Пирогощої зникла в сумної пам’яті тридцяті роки (З газети); Шкідливу, руїнницьку роботу провадили в нашій мові лихої пам’яті футуристи (М. Рильський); Людяне ставлення до засланого поета (Т. Г. Шевченка) дорого коштувало Бутакову. Він попав під нагляд чорної пам’яті ІІІ відділу (З газети).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сумний — (якого проймає сум) смутний, невеселий, зажурений, (глибоко вражений) печальний, безрадісний, (з почуттям меланхолії) меланхолійний, книжн. скорботний. Словник синонімів Полюги
  2. сумний — сумни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  3. сумний — Смутний, засмучений, невеселий, нерадісний, (спів) журний, журливий, плакучий, д. маркітний, с. скорботний; (похід) жалобний; (- вістку) прикрий; (стан) непривабливий, жалюгідний, безрадісний; (- пам'ять) недобрий; сумовитий, сумливий; пр. Словник синонімів Караванського
  4. сумний — Безвідрадісний, безвідрадний, безрадісний, болісний, жалібний, жалобний, жальний (рідк.), журливий, журний, зажурений, запечалений, засмучений, заупокійний, мінорний, насуплений, насурмонений, нахмарений, нахмурений, невеселий, невідрадісний... Словник синонімів Вусика
  5. сумний — [сумний] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  6. сумний — СУМНИ́Й, а́, е́. 1. Який сумує, відчуває сум; якого охопив сум; смутний, журний; протилежне веселий. Громада зібралась, як ніч, сумна; молодиці кричать, плачуть; а мати – як нежива ходить (Марко Вовчок); Петро, похнюпивши голову, сидить сумний-сумний (Б. Словник української мови у 20 томах
  7. сумний — Сумний грудень і в свято, і в будень. У грудні дні дуже короткі, сонце мало світить. Все це навіває смуток. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. сумний — -а, -е. 1》 Який сумує, відчуває сум; якого охопив сум; смутний, журний; прот. веселий. || Схильний до суму, журби. || Який виражає сум, журбу; власт. людині, яка сумує. Сумна усмішка. || Пов'язаний зі смертю, трауром; скорботний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. сумний — НЕВТІ́ШНИЙ (якого неможливо втішити чим-небудь, заспокоїти), БЕЗУТІ́ШНИЙ, НЕРОЗВА́ЖНИЙ. А дервіш усе сидить на тому ж місці, сумний, невтішний (М. Коцюбинський); — Оксано, не горюй отак. Тобі ж не можна: груддю годуєш дитину. Словник синонімів української мови
  10. сумний — Сумни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. сумний — СУМНИ́Й, а́, е́. 1. Який сумує, відчуває сум; якого охопив сум; смутний, журний; протилежне веселий. Громада зібралась, як ніч, сумна; молодиці кричать, плачуть; а мати — як нежива ходить (Вовчок, І, 1955, 87); Петро, похнюпивши голову... Словник української мови в 11 томах