1. Фразеологічний словник української мови

сумовитий

невесе́лим (сумови́тим, сумни́м і т. ін.) о́ком, зі сл. диви́тися, погляда́ти і т. ін. Безрадісно, з сумом, журячись і т. ін. Невеселим оком дивилася й її стара мати на ту оселю, на лихий той захист… (Панас Мирний); До Христини підійшов лелека — тихо, нечутно потерся головою об її коліно, поглянув сумовитим оком знизу вгору (О. Бердник).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сумовитий — сумови́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. сумовитий — див. СУМНИЙ; (вигляд) сиротливий. Словник синонімів Караванського
  3. сумовитий — див. сумний Словник синонімів Вусика
  4. сумовитий — [сумовитией] м. (на) -тому/-т'ім, мн. -т'і Орфоепічний словник української мови
  5. сумовитий — СУМОВИ́ТИЙ, а, е. 1. Який сумує, відчуває сум; якого охопив сум; сумний, журний. Морозов ходив мовчазний, сумовитий (Яків Баш); Козаков сидів край стола, схилившись на руку, сумовитий, задуманий. Рідні пісні навіювали на нього багато споминів (О. Словник української мови у 20 томах
  6. сумовитий — -а, -е. 1》 Який сумує, відчуває сум; якого охопив сум; сумний, журний. || Схильний до суму, журби. || Який виражає сум, журбу; власт. людині, яка сумує. 2》 Сповнений, пройнятий сумом, тугою, журбою. 3》 Який викликає, навіває сум. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. сумовитий — СУМНИ́Й (який відчуває сум; який виражає або навіває сум), СМУТНИ́Й, ЗАСМУ́ЧЕНИЙ, НЕВЕСЕ́ЛИЙ, СУМОВИ́ТИЙ, ЖУРЛИ́ВИЙ, ЖУРНИ́Й, ПЕЧА́ЛЬНИЙ, БЕЗРА́ДІСНИЙ, БЕЗВІДРА́ДНИЙ, НЕРА́ДІСНИЙ, ЗАЖУ́РЕНИЙ, МЕЛАНХОЛІ́ЙНИЙ, МЕЛАНХОЛІ́ЧНИЙ рідше, СКОРБО́ТНИЙ... Словник синонімів української мови
  8. сумовитий — Сумови́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. сумовитий — СУМОВИ́ТИЙ, а, е. 1. Який сумує, відчуває сум; якого охопив сум; сумний, журний. Морозов ходив мовчазний, сумовитий (Баш, На.. дорозі, 1967, 190); Козаков сидів край стола, схилившись на руку, сумовитий, задуманий. Словник української мови в 11 томах
  10. сумовитий — Сумовитий, -а, -е Наводящій грусть, унылый. Живуть вони по ямах та байраках, між скелями в печерах сумовитих. К. Іов. 63. Словник української мови Грінченка