сумовитий
СУМОВИ́ТИЙ, а, е.
1. Який сумує, відчуває сум; якого охопив сум; сумний, журний.
Морозов ходив мовчазний, сумовитий (Яків Баш);
Козаков сидів край стола, схилившись на руку, сумовитий, задуманий. Рідні пісні навіювали на нього багато споминів (О. Гончар);
// Схильний до суму, журби.
– Ти будеш бідувати з ним, бо він незугарен господарювати. До того ще сумовитий, невеселий... Ні поради, ні розваги (М. Коцюбинський);
Перед очима ненька. Некваплива, сумовита, вся сива, як голубка (Ю. Збанацький);
// Який виражає сум, журбу; власт. людині, яка сумує.
На стіні висів портрет дівчини чарівної вроди. Великі сумовиті чорні очі, високе чоло, довга коса (І. Цюпа);
Секундне збентеження Малахова вже минуло, тільки обличчя стало чомусь ніби скривдженим і трохи сумовитим (В. Собко).
2. Сповнений, пройнятий сумом, тугою, журбою.
Розповідь Павловського навіває на нас сумовиті спогади про війну (О. Гончар);
На кладці, обнявшися, стояли дві дівчини і, забувши про все на світі, виводили стару сумовиту пісню (М. Стельмах).
3. Який викликає, навіває сум.
Хто ж ту вербу сумовиту В полі, на просторі, Посадив там край дороги На біду та горе? (П. Грабовський);
Люди обліплюють сумовитий ключ підвід, над пораненими схиляються дівочі хустинки і бороди дядьків (М. Стельмах).
Значення в інших словниках
- сумовитий — сумови́тий прикметник Орфографічний словник української мови
- сумовитий — див. СУМНИЙ; (вигляд) сиротливий. Словник синонімів Караванського
- сумовитий — див. сумний Словник синонімів Вусика
- сумовитий — [сумовитией] м. (на) -тому/-т'ім, мн. -т'і Орфоепічний словник української мови
- сумовитий — -а, -е. 1》 Який сумує, відчуває сум; якого охопив сум; сумний, журний. || Схильний до суму, журби. || Який виражає сум, журбу; власт. людині, яка сумує. 2》 Сповнений, пройнятий сумом, тугою, журбою. 3》 Який викликає, навіває сум. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сумовитий — невесе́лим (сумови́тим, сумни́м і т. ін.) о́ком, зі сл. диви́тися, погляда́ти і т. ін. Безрадісно, з сумом, журячись і т. ін. Невеселим оком дивилася й її стара мати на ту оселю, на лихий той захист… (Панас Мирний); До Христини підійшов лелека — тихо... Фразеологічний словник української мови
- сумовитий — СУМНИ́Й (який відчуває сум; який виражає або навіває сум), СМУТНИ́Й, ЗАСМУ́ЧЕНИЙ, НЕВЕСЕ́ЛИЙ, СУМОВИ́ТИЙ, ЖУРЛИ́ВИЙ, ЖУРНИ́Й, ПЕЧА́ЛЬНИЙ, БЕЗРА́ДІСНИЙ, БЕЗВІДРА́ДНИЙ, НЕРА́ДІСНИЙ, ЗАЖУ́РЕНИЙ, МЕЛАНХОЛІ́ЙНИЙ, МЕЛАНХОЛІ́ЧНИЙ рідше, СКОРБО́ТНИЙ... Словник синонімів української мови
- сумовитий — Сумови́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сумовитий — СУМОВИ́ТИЙ, а, е. 1. Який сумує, відчуває сум; якого охопив сум; сумний, журний. Морозов ходив мовчазний, сумовитий (Баш, На.. дорозі, 1967, 190); Козаков сидів край стола, схилившись на руку, сумовитий, задуманий. Словник української мови в 11 томах
- сумовитий — Сумовитий, -а, -е Наводящій грусть, унылый. Живуть вони по ямах та байраках, між скелями в печерах сумовитих. К. Іов. 63. Словник української мови Грінченка