1. Фразеологічний словник української мови

сунути

встромля́ти (су́нути) / встроми́ти (всу́нути) (свого́) но́са ((сві́й) ніс) перев. у що, куди, несхв. Безцеремонно втручатися в що-небудь, переважно в те, що не стосується когось. Уляна таки сварилася з Василем, але за що — зась комусь носа встромляти! (В. Большак); На педагогіці, як святий на самогоні, розуміється (Петро Андрійович), а теж свого носа суне (Ю. Мушкетик); — І дихнути не годен, коли десь не так щось? І всюди встромиш свого довгого носа? (Є. Гуцало); — Куди жінка носа суне, та ще й не одна, то там уже не жди добра (М. Старицький). вти́снути свого́ но́са. А Солов’їха й свого носа туди таки втисла: без неї, бачте, ніде вода не освятиться (І. Нечуй-Левицький). пха́ти но́са. Намагаюсь пояснити Фатеєвій Марії те, куди ліпше було б не пхати носа (Є. Гуцало). су́нути свого́ но́са в чужі́ горшки́ (до чужо́го про́са, в чуже́ про́со, в чужи́й горо́д). — Я ж чужа в цьому селі... Може, й нагорить мені, коли суну свого носа в чужі горшки (В. Кучер); — А я не серджусь, а тільки раджу тобі, Назаре, як молодшому: не сунь свого носа до чужого проса (Ю. Збанацький); З усіх боків можна було чекати, що скажуть: у чуже просо не сунь свого носа (Г. Хоткевич); — Мені здається, що було б правильніше, коли б товариш Сагайдак замість того, щоб сунути свого носа в чужий город, краще попрацював би сам, а ми побачили б, що з того вийде (С. Добровольський).

су́нути ла́вою. Іти, рухатися навально, великою масою, безперервним потоком. Сердюки (охоронці гетьмана) сунули лавою, виграючи на баских конях, усі в вельветах, усі в шапках з червоними китицями (М. Лазорський).

су́нути свою́ го́лову в ярмо́. Добровільно брати на себе важкі обов’язки; покладати на себе обтяжливу справу. — Я не хочу сунути свою голову в газетярське ярмо (П. Колесник).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сунути — 1. (всередину чогось) всувати, тикати, впихати, втискувати. 2. (іти юрбою) валити, перти, (раптом кинутися) ринути// плавом плисти, сунути хмарою. Словник синонімів Полюги
  2. сунути — су́нути дієслово недоконаного виду засовувати; пересувати; рухатися суну́ти дієслово доконаного виду засунути; пересунути Орфографічний словник української мови
  3. сунути — (куди) пхати, засувати, посувати; (в руку) тицяти, тикати, (силою) всувати, впихати, втискати; (ноги) пересувати, переставляти; (- танк) пересуватися, рухатися; (на кого) перти, сунутися, насуватися; (поволі) О. іти, їхати; (лавою) пливом пливти <�плисти>, зап. валити валом. Словник синонімів Караванського
  4. сунути — див. іти; лізти Словник синонімів Вусика
  5. сунути — СУНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. 1. що. Швидким рухом вкласти, засунути що-небудь кудись. Безик .. розігнався і сунув руку просто в вогонь (М. Коцюбинський); Бумажник з документами й цінними нотатками та ніж вона сунула за пазуху сорочки (Ю. Словник української мови у 20 томах
  6. сунути — су́нути 1. засовувати (м, ср, ст) ◊ ба́єр су́нути → баєр ◊ ю́ра су́нути → юр 2. вул. повільно йти, ледве переставляючи ноги (ср, ст) ◊ су́нути ґе́рами → ґєра 3. вульг. здійснювати статевий акт (м, ср)|| = гримати Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. сунути — Ну, -неш, недок. Незграбно йти. Сунеш, як черепаха! — гаркає він на Бідона (А. Дністровий). Словник сучасного українського сленгу
  8. сунути — I сун`ути-ну, -неш, док. 1》 перех. Швидким рухом вкласти, засунути що-небудь кудись. || Квапливо, недбало покласти що-небудь кудись. || Дати щось кому-небудь квапливо, недбало чи потай. || також без додатка, розм. Дати хабара. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. сунути — БРЕСТИ́ (повільно або важко йти), ПЛЕСТИ́СЯ розм., ПЛЕ́НТАТИСЯ розм., ПЛЕ́НТАТИ розм. рідше, ПХА́ТИСЯ розм., ТЕЛЕ́ПАТИ розм., ТЕЛЕ́ПАТИСЯ розм., ТЕЛІПА́ТИСЯ розм., ТЯГТИ́ (ТЯГНУ́ТИ) розм., ТЬО́ПАТИ розм., ТЬО́ПАТИСЯ розм., ТЮ́ПАТИ розм. Словник синонімів української мови
  10. сунути — СУ́НУТИ, ну, неш, недок. 1. перех. і без додатка. Рухаючи, пересуваючи щось, поміщати куди-небудь; засовувати. В чужий черевик ноги не сунь! (Укр.. присл.., 1963, 355); Суне жінка паску в роззявлене жерло печі (Хотк. Словник української мови в 11 томах
  11. сунути — Сунути, -ну, -неш гл. 1) одн. в. отъ совати. Сунуть Не сунь носа до чужого проса. Ном. № 9647. Півкопи грошей в руку суну. Котл. 2) Двигаться, итти. У обід знову Грицько суне. Мир. Пов. 121. Про вовка помовка, а вовк і суне. Ном. № 5769. Словник української мови Грінченка