1. Великий тлумачний словник сучасної мови

сунути

I сун`ути-ну, -неш, док.

1》 перех. Швидким рухом вкласти, засунути що-небудь кудись.

|| Квапливо, недбало покласти що-небудь кудись.

|| Дати щось кому-небудь квапливо, недбало чи потай.

|| також без додатка, розм. Дати хабара.

Сунути руку кому — недбало подати руку для привітання, прощання.

Сунути [свого] носа — втрутитися не в свою справу.

2》 перех. Посунувши, перемістити, поставити що-небудь на інше місце; пересунути.

[Й] ноги не суне хто — не з'явиться хто-небудь десь.

3》 неперех., рідко. Піти навально, великою масою, безперервним потоком.

4》 перех. і неперех., розм. Різким рухом направити щось куди-небудь.

|| Штовхнути, вдарити кого-небудь чимсь.

II с`унути-ну, -неш, недок.

1》 перех. і без додатка. Рухаючи, пересуваючи щось, поміщати куди-небудь; засовувати.

|| Давати щось кому-небудь поспішно, недбало чи потай; совати.

Сунути [свою] голову в ярмо — зв'язувати себе чим-небудь обтяжливим.

2》 перех. Соваючи, переміщувати, ставити що-небудь на інше місце; пересувати.

|| Тіснячи або тягнучи, примушувати кого-небудь зрушити з місця, посунутися, йти.

|| Із зусиллями або поволі переміщувати, тягти що-небудь.

3》 неперех. Іти, рухатися, пересуватися і т. ін. в якому-небудь напрямку.

|| на кого. Наближатися до кого-небудь; насуватися.

|| Іти повагом або через силу; їхати повільно.

|| розм. Намагатися проникнути кудись настирливо, без дозволу.

|| Рухатися, йти навально, великою масою, безперервним потоком.

|| Рухатися, переміщатися під дією вітру і т. ін. (про хмари, туман тощо).

|| безос.

|| перен. Наставати, надходити.

|| з кого, рідко. Дуже сильно, виразно виявлятися.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сунути — 1. (всередину чогось) всувати, тикати, впихати, втискувати. 2. (іти юрбою) валити, перти, (раптом кинутися) ринути// плавом плисти, сунути хмарою. Словник синонімів Полюги
  2. сунути — су́нути дієслово недоконаного виду засовувати; пересувати; рухатися суну́ти дієслово доконаного виду засунути; пересунути Орфографічний словник української мови
  3. сунути — (куди) пхати, засувати, посувати; (в руку) тицяти, тикати, (силою) всувати, впихати, втискати; (ноги) пересувати, переставляти; (- танк) пересуватися, рухатися; (на кого) перти, сунутися, насуватися; (поволі) О. іти, їхати; (лавою) пливом пливти <�плисти>, зап. валити валом. Словник синонімів Караванського
  4. сунути — див. іти; лізти Словник синонімів Вусика
  5. сунути — СУНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. 1. що. Швидким рухом вкласти, засунути що-небудь кудись. Безик .. розігнався і сунув руку просто в вогонь (М. Коцюбинський); Бумажник з документами й цінними нотатками та ніж вона сунула за пазуху сорочки (Ю. Словник української мови у 20 томах
  6. сунути — су́нути 1. засовувати (м, ср, ст) ◊ ба́єр су́нути → баєр ◊ ю́ра су́нути → юр 2. вул. повільно йти, ледве переставляючи ноги (ср, ст) ◊ су́нути ґе́рами → ґєра 3. вульг. здійснювати статевий акт (м, ср)|| = гримати Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. сунути — Ну, -неш, недок. Незграбно йти. Сунеш, як черепаха! — гаркає він на Бідона (А. Дністровий). Словник сучасного українського сленгу
  8. сунути — встромля́ти (су́нути) / встроми́ти (всу́нути) (свого́) но́са ((сві́й) ніс) перев. у що, куди, несхв. Безцеремонно втручатися в що-небудь, переважно в те, що не стосується когось. Уляна таки сварилася з Василем, але за що — зась комусь носа встромляти! (В. Фразеологічний словник української мови
  9. сунути — БРЕСТИ́ (повільно або важко йти), ПЛЕСТИ́СЯ розм., ПЛЕ́НТАТИСЯ розм., ПЛЕ́НТАТИ розм. рідше, ПХА́ТИСЯ розм., ТЕЛЕ́ПАТИ розм., ТЕЛЕ́ПАТИСЯ розм., ТЕЛІПА́ТИСЯ розм., ТЯГТИ́ (ТЯГНУ́ТИ) розм., ТЬО́ПАТИ розм., ТЬО́ПАТИСЯ розм., ТЮ́ПАТИ розм. Словник синонімів української мови
  10. сунути — СУ́НУТИ, ну, неш, недок. 1. перех. і без додатка. Рухаючи, пересуваючи щось, поміщати куди-небудь; засовувати. В чужий черевик ноги не сунь! (Укр.. присл.., 1963, 355); Суне жінка паску в роззявлене жерло печі (Хотк. Словник української мови в 11 томах
  11. сунути — Сунути, -ну, -неш гл. 1) одн. в. отъ совати. Сунуть Не сунь носа до чужого проса. Ном. № 9647. Півкопи грошей в руку суну. Котл. 2) Двигаться, итти. У обід знову Грицько суне. Мир. Пов. 121. Про вовка помовка, а вовк і суне. Ном. № 5769. Словник української мови Грінченка