сумлінний
СУМЛІ́ННИЙ, а, е. Який чесно, старанно, ретельно виконує свої обов’язки; добросовісний.
Доктор.. мені сподобався. Видко, дуже тямуща й сумлінна людина (Коцюб., III, 1956, 167);
Його не вважали ні відчаякою, ні боягузом. Він був скромний собі трудівник війни, сумлінний, завжди урівноважений (Гончар, III, 1959, 374);
// Виконуваний, здійснюваний старанно, ретельно.
Сумлінною роботою, бездоганною поведінкою заслужила Кукоба честі обрання її ланковою (Донч., II, 1956, 495);
Передові вчені, сходячись на визнанні величезної цінності фольклору, добивались дедалі точнішого й сумліннішого записування (Рильський, IX, 1962, 199).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сумлінний — сумлі́нний прикметник Орфографічний словник української мови
- сумлінний — Совісний, добросовісний, РЕТЕЛЬНИЙ, СТАРАННИЙ; п! ШЛЯХЕТНИЙ. Словник синонімів Караванського
- сумлінний — Добросовісний, совісний, старанний Словник синонімів Вусика
- сумлінний — СУМЛІ́ННИЙ, а, е. Який чесно, старанно, ретельно виконує свої обов'язки; добросовісний. Доктор .. мені сподобався. Видко, дуже тямуща й сумлінна людина (М. Коцюбинський); Його не вважали ні відчаякою, ні боягузом. Словник української мови у 20 томах
- сумлінний — -а, -е. Який чесно, старанно, ретельно виконує свої обов'язки; добросовісний. || Виконуваний, здійснюваний старанно, ретельно. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сумлінний — СТАРА́ННИЙ (який уважно виконує щось, чесно ставиться до своїх обов'язків), РЕТЕ́ЛЬНИЙ, СУМЛІ́ННИЙ, ДБАЙЛИ́ВИЙ, ЗАПОПА́ДЛИВИЙ, ЗАПОПА́ДНИЙ, ПИ́ЛЬНИЙ, АКУРА́ТНИЙ, СПРА́ВНИЙ, СО́ВІСНИЙ, ДОБРОСО́ВІСНИЙ, РЕ́ВНИЙ підсил., ПИЛЬНОВИ́ТИЙ, РЕВНИ́ВИЙ підсил. Словник синонімів української мови
- сумлінний — Сумлі́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сумлінний — Сумлінний, -а, -е Добросовѣстный. Старшиною треба покласти чоловіка сумлінного. Конст. у. Сумлінна жінка. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка