сурмлення
СУ́РМЛЕННЯ¹, СУРМЛІ́ННЯ, я, с.
Дія за знач. сурми́ти¹.
Проходять сурмачі, помагаючи покликачеві втихомирити сурмленням розгаласований люд (Леся Українка);
На ходу сурмили сурмачі.., і напруженим слухом прислухались до їхнього сурмління війська (О. Гончар);
Дим тягся – розточувався клоччям: їдкий дим від залізних істот, що загадково пересувалися по блискучих лініях, брязкаючи, скрегочучи, висвистуючи в відповідь на сурмлення і помахи прапорцями і огниками в сутіні (В. Барка).
СУ́РМЛЕННЯ², я, с.
Дія за знач. сурми́ти².
Словник української мови (СУМ-20)