сурмлення
СУ́РМЛЕННЯ¹, СУРМЛІ́ННЯ, я, с.
Дія за знач. сурми́ти¹.
Проходять сурмачі, помагаючи покликачеві втихомирити сурмленням розгаласований люд (Леся Українка);
На ходу сурмили сурмачі.., і напруженим слухом прислухались до їхнього сурмління війська (О. Гончар);
Дим тягся – розточувався клоччям: їдкий дим від залізних істот, що загадково пересувалися по блискучих лініях, брязкаючи, скрегочучи, висвистуючи в відповідь на сурмлення і помахи прапорцями і огниками в сутіні (В. Барка).
СУ́РМЛЕННЯ², я, с.
Дія за знач. сурми́ти².
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сурмлення — су́рмлення 1 іменник середнього роду подавання сигналів сурмою су́рмлення 2 іменник середнього роду фарбування Орфографічний словник української мови
- сурмлення — I сурмління, -я, с. Дія за знач. сурмити I. II -я, с. Дія за знач. сурмити II. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сурмлення — СУ́РМЛЕННЯ¹, СУРМЛІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. сурми́ти¹. Проходять сурмачі, помагаючи покликачеві втихомирити сурмленням розгаласований люд (Л. Укр., II, 1951, 510); На ходу сурмили сурмачі.. Словник української мови в 11 томах