сутуга
СУТУ́ГА, и, ж., рідко.
Те саме, що скру́та.
Он яка прийшла [Оксанці] сутуга, Що ні радості, ні сна [сну] (А. Малишко);
Він [партизан] вперто шепоче: “Не перша сутуга!” – І люльку свою набива спроквола (Л. Первомайський).
Словник української мови (СУМ-20)