сутуга

СУТУ́ГА, и, ж., рідко. Те саме, що скру́та.

Он яка прийшла [Оксанці] сутуга, Що ні радості, ні сна [сну] (Мал., Звенигора, 1959, 235);

Він [партизан] вперто шепоче: «Не перша сутуга!» — І люльку свою набива спроквола (Перв., І, 1958, 348).

Значення в інших словниках

1. сутуга — Дріт [XI]  Словник з творів Івана Франка
2. сутуга — суту́га іменник жіночого роду рідко  Орфографічний словник української мови
3. сутуга — СУТУ́ГА, и, ж., рідко. Те саме, що скру́та. Он яка прийшла [Оксанці] сутуга, Що ні радості, ні сна [сну] (А. Малишко); Він [партизан] вперто шепоче: “Не перша сутуга!” – І люльку свою набива спроквола (Л. Первомайський).  Словник української мови у 20 томах
4. сутуга — -и, ж., рідко. Те саме, що скрута.  Великий тлумачний словник сучасної мови