суть
СУТЬ, і, ж.
Найголовніше, основне в кому-, чому-небудь; зміст, основа.
В крамниці було повно люду; .. незвикле вухо не могло зразу вхопити суть розмови (М. Коцюбинський);
Блаженко в коротких словах доповідає суть справи (О. Гончар);
Виноградському належить честь розкриття суті біохімічного процесу – нітрифікації, при якому у кінцевий продукт розкладу білків – аміак перетворюється в азотну кислоту (з наук.-попул. літ.);
Щоб не морочитися з Зофеєю, поки не ознайомиться з суттю доноса, гетьман завернув до канцелярії (Г. Колісник).
(1) По су́ті [спра́ви]:
а) насправді; в дійсності.
Петро Степанович формально став цивільним співробітником військової газети, а по суті – ще ближче зійшовся з військовими (В. Кучер);
По суті, нічого ще не зроблено в житті, .. всі оті будовані і незбудовані твої кораблі, вони всі попереду (О. Гончар);
Треба було відбудувати, а по суті заново створити промисловість і сільське господарство (із журн.);
б) (у знач. присл., перев. з дієсл. говори́ти, відповідати і т. ін.) говорити (відповідати) про головне, суттєве, не відхиляючись від основної теми.
Оксен торкнув Гната пужалном по чоботі: – Говори по суті! Що ти мелеш? (Григорій Тютюнник);
Він через силу приховував розгубленість, відчуваючи на собі погляди юрби, хоч, власне кажучи, і відповісти по суті йому не було чого (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)