сутяжництво
СУТЯ́ЖНИЦТВО, а, с.
Заняття позовами з корисливих міркувань, пристрасть до позовів.
Гординя, любов, зажерливість, сутяжництво – всі блудять у цих пристрастях, але до мети ведуть не вони, а любов. Любов – це не пристрасть (Б. Харчук);
В сутяжництві з січовиками лихварів завжди ставав [отаман] на сторону козаків, наказував заплатити з Військової Скарбниці або й віддавав у заставщину власні гроші, якщо вони в нього були (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)