сутяжник

СУТЯ́ЖНИК, а, ч.

Той, хто сутяжничає, любить сутяжничати.

[Гаркуша:] Сутяжники загарбали всю мою худобу і не зоставили мені ні кришки, ні покришки (О. Стороженко);

Завзятий сутяжник, Лукашевич мав навіть придвірного [придворного] лжесвідка, що звався по-вуличному Брень (М. Рильський).

Значення в інших словниках

1. сутяжник — сутя́жник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. сутяжник — -а, ч. Той, хто сутяжничає, любить сутяжничати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сутяжник — СУТЯ́ЖНИК, а, ч. Той, хто сутяжничає, любить сутяжничати. [Гаркуша:] Сутяжники загарбали всю мою худобу і не зоставили мені ні кришки, ні покришки (Стор.  Словник української мови в 11 томах