сутяжник

СУТЯ́ЖНИК, а, ч. Той, хто сутяжничає, любить сутяжничати.

[Гаркуша:] Сутяжники загарбали всю мою худобу і не зоставили мені ні кришки, ні покришки (Стор., І, 1957, 299);

Завзятий сутяжник, Лукашевич мав навіть придвірного [придворного] лжесвідка, що звався по-вуличному Брень (Рильський, Веч. розмови, 1964, 43).

Значення в інших словниках

1. сутяжник — сутя́жник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. сутяжник — СУТЯ́ЖНИК, а, ч. Той, хто сутяжничає, любить сутяжничати. [Гаркуша:] Сутяжники загарбали всю мою худобу і не зоставили мені ні кришки, ні покришки (О. Стороженко); Завзятий сутяжник, Лукашевич мав навіть придвірного [придворного] лжесвідка, що звався по-вуличному Брень (М. Рильський).  Словник української мови у 20 томах
3. сутяжник — -а, ч. Той, хто сутяжничає, любить сутяжничати.  Великий тлумачний словник сучасної мови