Орфографічний словник української мови

сутяжник

сутя́жник

іменник чоловічого роду, істота

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. сутяжник — СУТЯ́ЖНИК, а, ч. Той, хто сутяжничає, любить сутяжничати. [Гаркуша:] Сутяжники загарбали всю мою худобу і не зоставили мені ні кришки, ні покришки (О. Стороженко); Завзятий сутяжник, Лукашевич мав навіть придвірного [придворного] лжесвідка, що звався по-вуличному Брень (М. Рильський).  Словник української мови у 20 томах
  2. сутяжник — -а, ч. Той, хто сутяжничає, любить сутяжничати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сутяжник — СУТЯ́ЖНИК, а, ч. Той, хто сутяжничає, любить сутяжничати. [Гаркуша:] Сутяжники загарбали всю мою худобу і не зоставили мені ні кришки, ні покришки (Стор.  Словник української мови в 11 томах