суховій
СУХОВІ́Й, ю, ч.
Сухий гарячий вітер, що супроводиться високою температурою, дуже низькою відносною вологістю повітря і викликає тривалу засуху.
Виснажливі суховії вже пролинули над степами, немилосердно висмоктавши з ріллі рештки весняної вологи (Л. Дмитерко);
Давно відомо, що лісові смуги захищають посіви від суховіїв, ґрунти – від вітрової та водної ерозії (з наук. літ.);
* Образно. – Війна невгаває, і в тиші німій Здається: отут тільки б ширитись силі, Аж глянь: виростають лиш рясно могили Та диха зневір'я лихий суховій (Дніпрова Чайка);
* У порівн. Близькі пожарища дихнули йому в обличчя, мов південний суховій (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)