сухопуття

СУХОПУ́ТТЯ, я, с.

Шлях по суші, а також сама суша, земля.

Вирішила була [Маргіт] мчати сухопуттям, стежками-доріжками, що ген-ген в'ються понад Балатоном (О. Гончар);

– Мені тільки на сухопутті служити. Дуже великий я охотник по землі ходити (Григорій Тютюнник);

На сухопутті заповідника трапляються лисиця, єнотовидний собака, заєць, сіра куріпка, сліпець (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. сухопуття — сухопу́ття іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. сухопуття — -я, с. Шлях по суші, а також сама суша, земля.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сухопуття — СУХОПУ́ТТЯ, я, с. Шлях по суші, а також сама суша, земля. Вирішила була [Маргіт] мчати сухопуттям, стежками-доріжками, що ген-ген в’ються понад Балатоном (Гончар, Південь, 1951, 33); — Мені тільки на сухопутті служити.  Словник української мови в 11 томах