сухостій

СУХОСТІ́Й, то́ю, ч.

1. збірн. Засохлі дерева, кущі і т. ін., що стоять на корені.

З глибини лісу забряжчала зброя, затріщав сухостій, почувся притишений тупіт ніг (М. Стельмах);

– Це саксаул. Кажуть, що листя на ньому зовсім не буває. Я думав, що це сухостій (З. Тулуб);

Шлях ішов просто на схід серед сухостою ковили (С. Добровольський);

Звалили сухостій і, порубавши його на дрова, розклали вогнище (І. Багряний).

2. с. г. Час перед отеленням, коли молочна худоба перестає доїтися.

В період з другої до п'ятої декади сухостою корів слід годувати вдосталь, щоб привести їх у стан доброї вгодованості (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. сухостій — сухості́й іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. сухостій — -тою, ч. 1》 збірн. Засохлі дерева, кущі і т. ін., що стоять на корені. 2》 с. г. Час перед отеленням, коли молочна худоба перестає доїтися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сухостій — СУХОСТІ́Й (засохлі дерева, кущі і т. ін., що стоять на корені), СУШНЯ́К, СУШНИ́К, СУШ розм. Калюжний з Костею, провалюючись у заметах, пішли шукати сухостою (Григорій Тютюнник); Ходить не находиться тут дідусь Тарас.. То сушняк він спалює (М.  Словник синонімів української мови
4. сухостій — СУХОСТІ́Й, то́ю, ч. 1. збірн. Засохлі дерева, кущі і т. ін., що стоять на корені. З глибини лісу забряжчала зброя, затріщав сухостій, почувся притишений тупіт ніг (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 872); — Це саксаул. Кажуть, що листя на ньому зовсім не буває.  Словник української мови в 11 томах
5. сухостій — Сухостій, -сто́ю м. Усохшее на корню дерево.  Словник української мови Грінченка