суч
СУЧ, і, ж., діал.
1. збірн. Сукані нитки.
Та тут оно треба сучі, – тут виплетуть вам волочок за шість злотих добрий (Сл. Б. Грінченка).
2. Дратва.
Понадрізував [Антосьо] халяви, й попришивав шкурлати. Та й пришив же! – циганською голкою і суччю (А. Свидницький).
Словник української мови (СУМ-20)