суч
СУЧ і, ж., діал.
1. збірн. Сукані нитки.
Та тут оно треба сучі, — тут виплетуть вам волочок за шість злотих добрий (Сл. Гр.).
2. Дратва.
Понадрізував [Антосьо] халяви, й попришивав шкурлати. Та й пришив же! — циганською голкою і суччю (Свидн., Люборацькі, 1955, 116).
Словник української мови (СУМ-11)